SYLABUS^Online

Навігація

Категорії

Фільтри

Фільтри:

Обрані фільтри: Освіта: формальна (диплом) Семестровий контроль: екзамен Наукова складова: освітньо-творча Мова: іспанська Обрані категорії: Електронні комунікації та радіотехніка

Електроніка, мікроелектроніка

На сьогоднішній день практична більшість радіотехнічних пристроїв містять пристрої цифрової обробки інформації. Тому без ґрунтовних знань в області цифрової схемотехніки неможливо навчити майбутніх радіоінженерів розробляти сучасну електронну техніку, яка використовується майже в усіх областях діяльності людини.

Основні розділи в даному курсі:

1. Місце цифрових пристроїв в радіотехнічних, побутових та обчислювальних системах. Системи числення, кодоване представлення чисел для обробки данних в цифрових пристроях. Логічні змінні та функції (ЛФ). Закони алгебри логіки.

2. Логічні елементи – основні параметри та характеристики. Побудова функціональних схем цифрових логічних пристроїв (ЦП). Поняття універсальних логічних елементів І-НЕ, АБО-НЕ.Зведення ЛФ до єдиного базису, теорема де Моргана. Побудова функціональних схем ЦП на універсальних ЛЕ. Мінімізація ЛФ за допомогою карт Карно – їх побудова та використання. Неповністю визначені логічні функції та їх мінімізація.

3. Базові елементи цифрових інтегральних схем. Основні показники ТТЛ та КМОН логіки. Внутрішня структура базових логічних елементів. Принцип роботи.

4. Елементи та системи відображення цифрової інформації – Способи керування світлодіодними індикаторами. Системи відображення багаторозрядних цифрових даних. Рідкокристалічні індикатори та способи керування ними.

5. Проектування комбінаційних пристроїв. Суматори, цифрові напівсуматори, компаратори, пристрої віднімання двійкових чисел, помножувачі. Синтез повного та неповного дешифраторів. Синтез перетворювачів кодів: код Грея в двійковий код, прямий код в додатковий код. Синтез шифраторів. Будова та принцип роботи мультиплексора та демультиплексора. Мультиплексор як універсальний логічний елемент. Приклади реалізації ЛФ на мультиплексорах.

6. Поняття тригера. Класифікація. Принцип роботи, структура RS, JK, D, T тригерів. Синтез схем синхронних та асинхронних кінцевих автоматів. Регістри. Класифікація, особливості синтезу. Регістри пам’яті, регістри зсуву, реверсивні регістри..

7. Зв’язок між аналоговими та цифровими сигналами. Шум квантування. Функціональні схеми ЦАП. Функціональні схеми АЦП. Порівняння – переваги та недоліки. Області застосування.

8. Проектування окремих функціональних вузлів ЦП. — Цифрова схемотехніка

В наш час Робототехніка, яка являється частиною «Прикладної механіки», набирає стрімких обертів, оскільки роботи та роботизовані системи призначені для виконання операцій від мікро- до макророзмірностей, в тому числі з заміною людини на важких, неприємних та небезпечних роботах. Даний курс відіграє велику роль в розробці та створенні інноваційної техніки та обладнання, тому що будь-який пристрій проектується на підставі ретельних розрахунків і методів, які зобов'язані відповідати всім прийнятим стандартам. А справність роботи техніки та її довговічність залежить від правильно розрахованої конструкції, що вимагає глибоких технічних знань. В результаті проходження курсу навчальної дисципліни ви ознайомитесь з стандартними методами та розрахунками деталей та пристроїв, перевірите деталі на міцність та стійкість, промоделюєте різного виду навантаження та інше. — Прикладна механіка

Програмування мікроконтролерів та мікрокомп'ютерів

Видатний архітектор Ле Корбюзьє визначав конструкцію як організовану матерію у просторі, якщо так же стисло визначити технологію, то це "know how", або знаю як. Дисципліна і має на меті навчити слухача проектуванню технологічної підготовки радіоелектронних апаратів (РЕА). Завдання конструктора РЕА полягає у розробці комплекту конструкторської документації на радіоелектронний пристрій, а завдання технолога - спроектувати і організувати на основі конструкторської документації виробництво деталей, складання, контроль, налаштування, послідовність виготовлення, випробування та вирішити безліч інших завдань для виготовлення радіоелектронного пристрою.

Вирішення таких масштабних завдань неможливе без знання загальних питань з організації виробництва РЕА, технологій формоутворення деталей субтрактивними (видалення) і адитивними (нарощування) методами, технологій зміни властивостей без зміни геометрії, технологій тонких плівок та покрить, технологій складання, налаштування, контролю і випробувань, без знання правил проектування і оформлення технологічної документації.

Набуті знання дозволять молодому спеціалісту швидко інтегруватись у технологічні підрозділи сучасних підприємств з виробництва РЕА. — Технологія виробництва радіоелектронної апаратури

Метою навчальної дисципліни “Технології віртуальних приладів” є формування у студентів здатностей використовувати комп'ютерні засоби для проведення імітаційних експериментів шляхом візуалізації фізичних явищ та створювати віртуальні прилади.

Основними завданнями дисципліни є:

кваліфіковане використання студентами персонального комп’ютера як засобу для проведення імітаційних експериментів;
отримання базової підготовки у користуванні середовищем графічного програмування LabVIEW;
налагодження віртуальних приладів.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти після засвоєння навчальної дисципліни мають продемонструвати такі результати навчання:

ЗНАТИ

Основні принципи візуального графічного програмування.
Особливості створення віртуальних приладів.
Методи контролю та вимірювань у віртуальному середовищі.

УМІТИ

Використовувати LabVIEW для створення додатків по прийому, обробці та відображенню даних.
Користуватися базовими шаблонами та архітектурами.
Володіти різноманітними прийомами редагування та налагодження.
Застосовувати комп’ютер як засіб збору, аналізу та обробки даних, формалізувати задачу і будувати алгоритм її вирішення.
Створювати оригінальні програми обробки та аналізу даних у середовищі LabVIEW, використовуючи як вбудовані, так і бібліотечні віртуальні прилади. — Технології віртуальних приладів

Джерело живлення (ДЖ) - невід'ємна складова кожного радіоелектронного апарату. Використовуються для живлення не тільки РЕА, але і для силових агрегатів в системах автоматизованого керування. Сукупність схемотехніних рішень ДЖ охоплює як найпростіші варіанти (параметриний стабілізатор), так і сучасні з використанням інверторів, що дозволяють формувати сигнали заданої форми і частоти в широкому діапахзоні потужностей.

Результати навчання. Ознайомлення з особливостями схемотехних рішень сучасних ДЖ. Оцінка впливу схемотехних рішень та значень параметрів компонентів на вихідні парамети ДЖ. Аналіз процесів перетворення сигналу в складових (випрямляч, згладжувальний фільтр, стабілізатор) ДЖ. Способи регулювання напруги та струму навантаження. Засоби захисту ДЖ від перенавантажень та ВЧ-завад.

Уміння вибрати оптимальне схемотехнічне рішення та типи радіокомпонентів, враховуючи їх граничні режими (напруга, струм, потужність) роботи. Реалізувати в широкому діапазоні потужностей ДЖ високої надійності і низької собівартості, враховуючи особливості конструктоської реалізації компонентів силової електроніки. А також, уміння виявляти слабкі місця та діагностувати можливий дефект в найбільш навантаженому функціональному вузлі радіоелектронного апарату. — Джерела живлення та засоби силової електроніки

Чому це цікаво/треба вивчати?

Сучасні інформаційні технології немислимі без використання комп'ютерів й телекомунікаційних засобів, а також обміну інформацією між користувачами. Для цього можливо використовувати магнітні та оптичні диски, флеш-пам'ять, але досить зручним є спосіб з використанням ліній зв'язку - телекомунікаційних мереж. Вони являють собою об'єднання технологій збору, зберігання, передачі, обробки й захисту даних, а також необхідного для цього мережевого обладнання. Для побудови та роботи з такими мережами доцільно вивчати курси присвячені мережевим технологіям.

Чому можна навчитися (результати навчання)?

Метою курсу є вивчення основних аспектів архітектури та технологій сучасних телекомунікаційних мереж, основних компонентів та їх характеристик, загальних принципів побудови, базових технологій локальних та глобальних комп’ютерних мереж, найбільш поширених мережевих технологій та протоколів, методів захисту інформації, можливостей використання прикладного програмного забезпечення.

Як можна користуватися набутими знаннями і уміннями (компетентності)?

Набуті знання та уміння можна застосовувати для:

Оцінки архітектури мереж, її відповідності функціональним задачам, конфігурування для забезпечення ефективного використання і результативності функціонування.
Створення проектів мережі та обґрунтування вибору мережевого обладнання.
Виконання процедур діагностування працездатності, відновлення та моніторингу роботи телекомунікаційних мереж. — Мережеві та телекомунікаційні технології

Промисловий дизайн поєднує в собі інженерну та творчу складову, розробку концепції продукту та всі етапи його розробки, від ідеї до виробництва.

Кожен об’єкт, з яким ви щодня взаємодієте у своєму будинку, офісі, університеті чи громадських приміщеннях, є результатом процесу проєктування, під час якого тисячі рішень приймав промисловий дизайнер (та його команда), спрямовані на покращення вашого життя завдяки добре спроєктованій конструкції.

Знання та розуміння промислового дизайну дають змогу розробити максимально зручний пристрій для нашого користувача. — Промисловий дизайн

Сучасні радіотехнічні системи: радіолокаційні станції, системи радіопротидії, що працюють в діапазоні частот від 1 до 300 ГГц, використовують потужні генератори та підсилювачі (від одиниць кВт і вище). Реалізувати генераторну і підсилювальну функцію в таких системах можна тільки із застосуванням електронно-вакуумних приладів: клістронів, магнетронів, ламп прямої і зворотної хвилі.

Метою навчальної дисципліни є навчити студентів розуміти фізичні основи роботи електронних та квантових приладів НВЧ; засвоїти принципи інженерно-конструкторської реалізації електронно-вакуумних та квантових приладів для роботи в НВЧ діапазоні; аналізувати та вимірювати основні характеристики електронних та квантових приладів мікрохвильового діапазону; враховувати особливості роботи електронних приладів НВЧ діапазону з урахуванням сучасних тенденції розвитку радіоелектронних систем;

Пропонуються для вивчення такі теми:

Особливості приладів НВЧ та оптичного діапазонів. Області використання НВЧ електронних та квантових приладів. Фізичні основи побудови електронних приладів НВЧ. Принцип дії приладів з короткочасною взаємодією електронів з полем. Групування пучка електронів по швидкості та щільності в дворезонаторному пролітному клістроні. Дворезонаторний клістрон як помножувач частоти. Генератор на основі дворезонаторного пролітного клістрона. Багаторезонаторні клістрони. Відбивний клістрон. Групування електронів, просторово-часова діаграма. Зони генерації, потужність, к.к.д. Електронне та механічне перестроювання частоти. Конструкції, області використання. Устрій та загальна характеристика ламп біжучої хвилі (ЛБХ) і області їх застосування. Лампи зворотної хвилі (ЛЗХ) типу "О". Устрій та принцип роботи. ЛЗХ.. Застосування ЛЗХ. Фізичні основи роботи приладів НВЧ із схрещеними полями типу "М". Магнетрон як прилад типу "М" з замкнутим електронним потоком. Магнетрон, що керується напругою – мітрон. Характеристики, область використання. Особливості, характеристики. ЛБХ та ЛЗХ типу "М". Основи побудови квантових приладів. Устрій та характеристики мазерів відбивного та прохідного типів. Роль квантових парамагнітних підсилювачів в освоєнні космосу.

Оптичні квантові генератори (лазери). Оптичні резонатори. Устрій імпульсного лазера на рубіні. Характеристики. Області використання. Гетероструктурні польові транзистори з високою рухливістю електронів або НЕМТ-транзистори (High Electron Mobility Transistor). Особливості побудови, конструкції, характеристики, області застосування

Результат навчання - це вміння студентів орієнтуватися в сучасній елементній базі РЕА, характеристиках і параметрах електронних та квантових приладів НВЧ діапазону, критеріях застосування приладів при побудові радіоелектронних систем. — Електронні та квантові прилади надвисоких частот

Основи проектування мікроконтролерних пристроїв – це перше занурення в архітектуру вбудованих систем і написання програмного забезпечення для їхнього управління. Ви отримаєте досвід використання конструкцій мови програмування С в створенні низькорівневих прошивок для безпосередньої взаємодії апаратних засобів мікроконтролера між собою та з зовнішніми пристроями. Зокрема в курсі ви навчитеся створювати власні драйвери периферійних пристроїв, використовувати інтерфейси передачі даних, налаштовувати апаратні блоки мікроконтролера, розробляти схемотехніку власних пристроїв. На практиці ми будемо використовувати не великі 8-ми бітні мікроконтролери, але їхніх ресурсів достатньо для досягнення наших цілей. Використовуючи інтегровану середу розробки, Ви будете створювати та відлагоджувати власні проекти, проводити покрокову симуляцію проекту, заливати прошивку безпосередньо в мікросхему мікроконтролера. — Проектування мікроконтролерних пристроїв в радіотехнічних комп'ютеризованих системах

Знання, отримані за цією дисципліною, забезпечать оволодіння наступними дисциплінами:

"Основи теорії кодування та шифрування сигналів",
"Радіосистеми різного призначення",
"Машинне навчання в радіотехнічних комп'ютеризованих системах",
"Технічний захист в інформаційних системах",
"Інформаційна безпека",
"Системи мобільного з'вязку",
"Системи мобільного зв'язку нових поколінь",
"Веб-сервіси і додатки".

Після засвоєння навчальної дисципліни студенти мають продемонструвати такі результати навчання:

1) Знання:

основні засоби комунікаційної техніки для творення комп’ютерних мереж, їх класифікацію і характеристики;
призначення, особливості функціонування і концепції побудови локальних і глобальних комп’ютерних мереж;
основні технології локальних комп’ютерних мереж і особливості їхнього застосування;
основи організації й функціонування глобальних комп’ютерних мереж і послуги, що надаються користувачам такою мережею;
склад і призначення програмних засобів, що забезпечують ефективну й безперебійну роботу сучасних комп’ютерних технологій;
доменну систему імен;
універсальний локатор ресурсу (URL);
логічну структуру HTML документа та веб-сайту;
принципи побудови пошукових систем.

2) Уміння:

обирати й обґрунтовувати вибір моделі побудови проектованої комп’ютерної мережі, мережевої архітектури, типу кабельної системи, конфігурації мережевого устаткування, необхідного для забезпечення нормальної роботи комп’ютерної мережі;
планувати і реалізовувати комп’ютерні мережі, керувати мережевими ресурсами;
підібрати комплекс необхідних апаратно-програмних засобів для реалізації комп’ютерної мережі;
розширювати і модернізувати мережі, діагностувати та розв`язувати проблеми, що в них виникають;
застосовувати сучасні технології (VLAN, PoE, DHCP, і т.п.) при побудові мереж;
користуватись пошуковими системами Internet;
створювати, наповнювати та забезпечувати функціонування веб-сайтів та веб-спільнот у мережі Internet;
створювати HTML документи та WEB-сайти з використанням сучасних інструментальних програмних засобів. — Основи інтернет технологій та комп'ютерних мереж

Метою дисципліни "Сигнальні процесори в радіосистемах" є формування у студентів знань, умінь і навичок в області розробки апаратної і програмної частини сучасних систем цифрової обробки сигналів.

В ході її досягнення вирішуються наступні завдання:

вивчення загальної структури та основних характеристик СП, принципів вибору СП для вирішення різних завдань цифрової обробки аудіо- та відеосигналів;
вивчення архітектури і обчислювальних блоків сімейства СП ADSP-2100;
вивчення основ програмування на асемблері СП зазначеного сімейства;
вивчення типових рішень задач цифрової обробки сигналів і бібліотеки стандартних функцій, використовуваних при цієї обробці.

В ході освоєння дисципліни студенти набувають практичні навички роботи з СП і їх програмування для вирішення задач цифровий фільтрації і обробки сигналів.

В результаті освоєння дисципліни студент:
1. повинен знати:

принципи роботи, можливості і області застосування цифрових сигнальних процесорів;
мати уявлення про основні алгоритми і методи обробки сигналів в дискретному часі і цифрової обробки сигналів.

2. повинен вміти:

орієнтуватися у виборі сигнальних процесорів при вирішенні конкретних завдань обробки даних в реальному часі.

3. повинен володіти:

навичками розробки елементів ПЗ пристроїв ЦОС на базі СП з використанням пакетів DiFiDes, VisualDSP++.

4. повинен демонструвати здатність і готовність:

до самостійних розробок на основі сигнальних процесорів. — Сигнальні процесори в радіосистемах

Автоматизоване проектування радіоелектронних пристроїв

Автоматизоване проектування радіоелектронних та радіотехнічних пристроїв вимагає знань в областях моделювання компонент схем, створення математичних моделей складних аналогових та цифрових схем, методів та алгоритмів рішення систем лінійних, нелінійних та диференційних рівнянь та особливостей їх реалізації в математичному забезпечення систем проектування.

Метою навчальної дисципліни є ознайомлення з   моделюванням лінійних та нелінійних компонент схем, алгоритмами побудови математичних моделей схем , методами рішення різних систем рівнянь, які утворюються при створенні математичних моделей.

Розглядаються ітераційні алгоритми рішення нелінійних систем рівнянь, особливості вибору коефіцієнтів, початкових значень для забезпечення збіжності та   зменшення часу рішення.

Надаються відомості про рішення систем диференційних рівнянь, методами різного порядку, вибору кроку, автоматичної зміни порядку методу та кроку, що забезпечує стійкість методу і необхідну точність рішення.

На основі методів аналізу схем будуються алгоритми параметричної оптимізації нульового, першого та другого порядків , використання яких дозволяє отримати характеристики відповідно технічному завданню.

Розглядаються алгоритми розрахунків   характеристик схем з врахуванням допусків на компоненти схем, температури , нестабільності живлення.

Для рішення задач проектування використовуються сучасні пакети програм

Multisim, MicroCap, Altium, ADS-16 та інші. Розглядається загальна структура програм, особливості реалізації чисельних алгоритмів рішення різних систем рівнянь, методів оптимізації.

На лабораторних роботах виконується проектування аналогових схем різного діапазону частот, схем цифрової логіки , генераторів та схем для цифрової обробки сигналів. — Технології автоматизованого проектування радіоелектронних пристроїв

З активним розвитком і мініатюризацією електроніки проблеми ЕМС набувають все більшої актуальності.

Курс розкриває сутність причин виникнення проблеми ЕМС в сучасних радіоелектронних системах та шляхи їх подолання та основ управління радіочастотним спектром.

Мета викладання дисципліни – ознайомити студентів з проблемою ЕМС, розглянути питання аналізу електромагнітного оточення, забезпечити ЕМС сукупностей РЕЗ, навчитися основам управління РЧС.

В даному курсі студенти навчаться оцінювати сприйнятливість радіоелектронних приладів та систем до завад різного роду та визначати основні технічні методи компенсації завадного оточення. За допомогою сучасних технічних засобів визначити рівень небажаних випромінювань радіоелектронних приладів та систем та встановити їх відповідність нормам.

Після успішного проходження курсу студенти набувають наступні вміння та знання:

структури міжнародної та національної таблиць радіочастот та основні підходи до управління радіочастотним спектром;
основних механізмів та особливостей поширення корисних радіосигналів та завад різних діапазонів частот;
технічних методів зменшення завад в радіоелектронних системах;
принципів частотно-територіального рознесення та частотного планування комунікаційних мереж;
методів моделювання електромагнітної сумісності в сучасному програмному забезпеченні;
проводити оцінку електромагнітної сумісності при завадній дії двох та більше радіотехнічних систем різних типів
розраховувати енергетичні характеристики поширення радіозавад та корисних сигналів;
провести оцінку електромагнітної сумісності одно- та багатошарових друкованих плат. — Електромагнітна сумісність радіоелектронних систем

Обробка цифрових сигналів на ПЛІС в радіотехнічних системах

В курсі вивчається застосування програмованих логічних інтегральних схем (FPGA) у цифрових пристроях. Розглядаються основні критерії вибору FPGA для проектування заданого цифрового пристрою (сімейства FPGA фірми Intel та фірми Xilinx). Вивчаються ієрархічна структура проекту на мові Verilog, зв’язок окремих модулів, засоби аналізу швидкодії пристроїв, що проектуються, а також способи оптимізації проекту в системі автоматизованого проектування Quartus II. Розглядаються можливості Verilog для моделювання реальних часових затримок в пристроях та різні способи опису моделі. Серед прикладів реалізації - швидкодіючі перемножувачі та арифметико-цифрових пристроїв. Окремо виділені питання Test Benches для перевірки роботи реалізованих пристроїв. Після завершення вивчення курсу студент повинен вміти створити проект цифрового пристрою на FPGA та виконати перевірку його функціонування. — Обробка цифрових сигналів на ПЛІС в радіотехнічних системах

Радіолокація — виявлення об'єктів (цілей) і визначення їх просторових координат та параметрів руху за допомогою радіолокаційними станціями.

У сучасному світі радіолокаціє має широке застосування. Її методи та засоби використовуються для виявлення об’єктів і контролю обстановки в повітряному, космічному, наземному і надводному просторах. Сучасна радіолокаційна техніка дозволяє з великою точністю вимірювати координати літаків, ракет, автомобілів, та інших об’єктів, слідкувати за їх рухом, визначати не тільки форму об’єктів, але здійснювати їх розпізнавання та класифікацію. Радіолокаційні методи відкривають можливості вивчати надра планети, шукати людей під завалами під час рятувальних операцій. Радіолокаційні системи стали невід’ємною частиною комплексів забезпечення безпеки сучасних автомобілів, літаків, кораблів та інших засобів пересування.

Комплекс знань, умінь та навичок, які будуть сформовані під час вивчення дисципліни, дозволить майбутньому фахівцю створювати різноманітні радіолокаційні системи, які будуть застосовуватися майже в усіх високотехнологічних засобах пересування та контролю навколишнього простору. — Основи теорії радіолокаційних систем

Об'єктно-орієнтоване програмування на С++

С++ створений на базі мови С, і на даний момент підтримує різні стилі програмування, у тому числі об'єктно-орієнтований стиль, що дозволяє з легкістю підтримувати великі проекти. Ця мова залишається одна з найшвидкісних, і використовується в різноманітних сферах застосування - від графічних інтерфейсів додатків та ігрової 3D-графіки до робототехніки. С++ використовується всіма великими компаніями, наприклад Amazon, Google, Microsoft, а в Україні: GlobalLogic, Samsumg, Luxoft, Infopulse. Також мова активно розвивається, оскільки кожних три роки приймається новий стандарт спеціальним комітетом по стандартизації С++, в якому додаються все нові і нові можливості мови. Програмісти C++ затребувані у всьому світі, про що свідчить кількість відкритих вакансій та рівень заробітних плат.

Студенти отримають знання з:

основ технології об'єктно-орієнтованого програмування, базових патернів проектування, відносин між класами і основи UML (діаграми класів і послідовностей);
основних інструментальних засобів мови C++: стандартна бібліотека STL, бібліотека Boost, фреймворк Qt, та інші.

Студенти зможуть:

застосовувати об'єктно-орієнтованого підхід під час проектування складних програмних систем із відповідним функціоналом;
реалізувати програмне забезпечення з урахуванням вимог до його якості, надійності, виробничих характеристик;
володіти інструментальними засобами мови C++;
реалізовувати та відлагоджувати програми в різних середовищах програмування. — Технології об'єктно-орієнтованого програмування для радіоінженерів

Електроживлення радіоелектронної апаратури

Метою є:

ознайомлення з сучасними джерелами електроживлення живлення радіоелектронної апаратури (первинними та вторинними), основними характеристиками, їх структурою та побудовою, принципами роботи, основними напрямки їх розвитку;
застосування набутих навиків для правильного вибору технічних рішень та компонентної бази при розробці джерел живлення.
формування інженерно обґрунтованого підходу до проектування джерел електроживлення для радіоелектронної апаратури.
набуття навичок об’єктивної оцінки функціональних та параметричних можливостей джерел живлення радіоелектронної апаратури.

Предметом є:

джерела живлення сучасної РЕА (первинні та вторинні);
первинні джерела живлення, які виробляють електроенергію, – гальванічні елементи, акумулятори, мережа змінної напруги, сонячні батареї. Вторинні джерела – забезпечують РЕА необхідними напругами для її функціювання (традиційні та імпульсні джерела).

В дисципліні розглядаються принципи побудови вторинних джерел електроживлення радіоелектронної апаратури, їх структурні схеми та схемотехніка окремих вузлів, електронна компонентна база, що використовується в джерелах, розглядаються особливості реалізації джерел вторинного електроживлення.

Статус дисципліни – за вибором студентів, професійна практична підготовка.

Обсяг дисципліни 4 кредити (120 годин), які складаються з лекцій 18 годин, лабораторних робіт 36 годин, самостійна робота студентів 66 годин (ДКР, МКР, підготовка до лекцій, контрольних заходів та заліку).

Читається на третьому курсі, осінній семестр. — Електроживлення радіоелектронної апаратури

Сучасний розвиток інформаціних систем вимагає від спеціалістів розуміння принципів та технологій видобування, передачі, прийому та відображення інформації; - принципів організації та прогнозування інформаційного обміну , а також знання сучасних тенденцій розвитку інформаційних радіотехнічних систем та перспектив їх використання.

Метою навчальної дисципліни є формування у студентів здатностей використання сучасних наукових концепцій побудови інформаційних радіосистем, застосування методів моніторинга рівня сигналів та потоків заявок; вирішення задач організації та прогнозування інформаційного обміну та сполуки елементів інформаційних трактів.

Розглядаються питання:

Організація процесів в інформаційних радіосистемах. Сприймання, передача та прийом інформації . Джерела інформації. Повідомлення, сигнали та інформація. Перетворення повідомлень в сигнали. Датчики інформації.

Категорії передачі та перетворення сигналів. Фізична та інформаційна відповідність датчиків та приймачів інформації. Лінії зв’язку.

Перетворення інформації. Відображення інформації. Сприймання інформації людиною-оператором. Динамічні властивості людини-оператора.

Організація зв’язків в інформаційних радіосистемах. Організація зовнішніх інформаційних зв’язків. Організація інформаційних зв’язків між об’єктами.

Організація інформаційного обміну в системах та мережах. Організація внутрішніх інформаційних зв’язків. Ідентифікація елементів інформаційних трактів.

Оптимізація елементів інформаційних трактів. Організація зворотнього зв’язку між людиною-оператором та ЕОМ. Організація зв’язків в групі операторів.

Системно-інформаційний аналіз та прогнозування інформаційного обміну. Аналіз втрат інформації. Аналіз потайності інформаційного обміну. Аналіз ефективності інформаційного обміну. Методи прогнозування інформаційного обміну. Екстраполяційні методи прогнозування інформаційного обміну. Прогнозування інформаційного обміну методами аналогій.

Прогнозування інформаційного обміну в умовах конфліктних ситуацій. Прогнозування інформаційного обміну в умовах ремонту апаратури. Прогнозування обміну в умовах інформаційного перевантаження.

Прогнозування розвитку інформаційних радіосистем на основі аналізу інформаційних джерел. Визначення операторів інформаційного потенціалу. Закономірності розвитку та еволюція інформаційних радіосистем.

Цикл лабораторних робіт надає студентам досвід самостійного дослідження процесів інформаційного обміну в системах та мережах, сполуки типових елементів інформаційних трактів, моніторингу рівня сигналів, аналізу і прогнозування інформаційного обміну в системах та мережах. — Інформаційні радіосистеми

Супутникові інформаційні системи (СІС) - це інформаційні системи, в яких передача інформації здійснюється по радіоканалах з використання штучних супутників Землі, як ретрансляторів (у випадку телекомунікаційних систем) або джерел інформації (у випадку навігаційних супутників або супутників дистанційного зондування Землі). Це повністю автономна система, здатна обробляти і/або передавати інформацію. СІС мають незаперечні переваги над наземними телекомунікаційними системами завдяки спроможності охоплювати великі території Землі незалежно від характеру ландшафту, забезпечувати мобільність і можливість швидкого розгортання у зонах стихійного лиха, гарячих точках тощо. Сучасні СІС спроможні забезпечувати інформаційну глобалізацію, лозунгом якої є "Communication with anybody, anywhere, at any time" (Зв’язок з будь-ким у будь-якому місці в будь-який час).

Дисципліна СІС включає: Робочі діапазони СІС, принципи побудови та структурні схеми, особливості та переваги СІС, закони Кеплера та орбіти штучних супутників Землі, зони обслуговування СІС, енергетику (Link Budget) СІС, методи багатостанційного доступу СІС, особливості та характеристики антенних систем СІС, методи модуляції в СІС, наземна та бортова апаратура в СІС, сучасні та перспективні низкоорбітальні, середньоорбітальні та геостаціонарні СІС. Серцевиною курсу є вивчення енергетики СІС, яка включає побудову передавальних земних станцій із використанням сучасних видів модуляції, кодування та поляризаційного ущільнення каналів, фізичні процеси поширення радіохвиль на великі відстані у реальних умовах атмосфери та космосу, приймання, обробку та підсилення радіосигналів на борту супутника, побудову приймальних земних станцій. На практичних заняттях розробляється проєкт єдиної цифрової супутникової системи передачі інформації України. На лабораторних роботах досліджуються характеристики супутникових сигналів (BER, MER, C/N, які є достатніми для якісного прийому супутникових сигналів стандарту DVB-S та DVB-S2 при фазовій маніпуляції BPSK, QPSK, 8-PSK, 16- PSK) із використанням сучасного приладу для аналізу супутникових сигналів PROMAX TV Explorer II і великих TV еккранів та дистанційного керування налаштуванням антени на заданий супутник, азимут та кут місця якого розраховуються apriori. У курсовій роботі виконуються індивідуальні проекти побудови передавально-приймальних земних станцій для різних міст України та з різними технічними завданнями.

Студенти отримують знання з:

фізичних процесів та їх математичного опису, що мають місце в радіопередавальній земній станції, радіолінії Земля-супутник , на борту супутника, радіолінії супутник -Земля та радіоприймальній земній станції
теоретичних основ побудови супутникових інформаційних систем, що використовують супутники на геостаціонарних та інших орбітах;
основ реального проектування супутникових інформаційних систем із використанням новітніх досягнень в області кодування, модуляції, багатостанційного доступу, підсилення і обробки цифрових сигналів, побудови опромінювально-перетворювальних модулів та антенних систем, що забезпечують поляризаційне ущільнення каналів;
теорії та практики наведення антени земної станції на заданий супутник;
теорії та практики аналізу бітових помилок, відношення сигнал/шум , форм констеляційних діаграм, які є достатніми для якісного прийому супутникових сигналів стандартів DVB-S та DVB-S2.

Студенти зможуть:

вибрати оптимальні види кодування та модуляції для заданих каналів TV, Audio, Data і визначати необхідну смугу частот для їх передачі;
визначати азимут та кут місця антени Земної станції для її точного спрямування на заданий супутник;
спроектувати радіопередавальну земну станцію, яка забезпечить якісну передачу інформації (заданих TV каналів чи audio каналів, Data, чи їх комбінації) на заданий супутник і максимум відношення якість/ціна;
спроектувати оптимальну радіоприймальну земну станцію для якісного прийому супутникових сигналів стандарту DVB-S та DVB-S2;
спроектувати конкурентно-спроможну національну або корпоративну інформаційну систему із однією передавальною та багатьма радіоприймальними земними станціями для передачі заданої інформації (TV, audio, Data);
спроектувати будь-яку наземну радіосистему (з ретранслятором або без нього) із оптимальним використанням частотного ресурсу та енергетики, врахуванням умов роботи радіосистеми та мінімізацією витрат при високій якості. — Супутникові інформаційні системи

Метою навчальної дисципліни є формування базових знань щодо принципів побудови та функціонування сучасних та перспективних систем мобільного зв'язку. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти після засвоєння навчальної дисципліни мають продемонструвати такі результати навчання:

знання:

фізичні основи передачі радіо сигналів СМЗ;
методи частотно-теріторіального планування СМЗ;
технології багато частотного мультиплексування OFDM та F-OFDM;
сучасні методи завадостійкого кодування в мережах СМЗ;
теоретичні основи багатоантенних систем MIMO та Massive MIMO;
стандарти та протоколи мереж мобільного звязку 4G та 5G;
основи проектування сучасних мереж мобільного зв'язку.

уміння:

вибирати параметри трактів передачі сигналів мереж СМЗ;
проводити розрахунки параметрів ефективності мереж СМЗ для заданих умов приймання радіосигналів;
володіти основами практичного радіо планування мереж СМЗ.

досвід: використання сучасних програмних засобів планування та моделювання мереж СМЗ нових поколінь.

Дисципліна забезпечує виконання дипломного проектування для магістрів як професійного так й наукового напрямків.

Знання та вміння, набуті в результаті вивчення дисципліни, забезпечують можливість працювати в організаціях та компаніях, що займаються організацією, проектуванням та експлуатацією наземного мобільного зв'язку.

3. Лекційний матеріал навчальної дисципліни.

Лекція 1. Вступ. Огляд змісту дисципліни. Стільниковий принцип СМЗ. Класи завмирань в радіоканалах СМЗ. Методи багатостанційного доступу. Широкосмугова модуляція. Метод передачі OFDM. Багатоантенні MIMO-технології в СМЗ.

Лекція 2. Покоління мобільного зв'язку. Історія мобільного зв'язку. Стандарт GSM. Стандарт UMTS. Загальна концепція IMT Advanced та її реалізація у стандарті LTE. Ініціатива IMT-2020 та мережі 5G.

Лекція 3. Організація та функціонування мереж мобільного зв’язку стандарту LTE (частина І). Архітектура та основні підсистеми мереж LTE. Архітектура інтегрованих мереж 2G/3G/4G. Нумерація та ідентифікація у мережах LTE. Фізичний рівень стандарту LTE. Технологія SC-FDMA. Часова структура сигналів LTE. Частотно-часова організація фізичних каналів.

Лекція 4. Організація та функціонування мереж мобільного зв’язку стандарту LTE (частина ІІ). Інтерфейси та стеки протоколів радіо інтерфейсу E-UTRAN. Інтерфейси та стеки протоколів ядра мережі. Організація каналів радіо інтерфейсу E-UTRAN. Взаємодія фізичних, транспортних та логічних каналів. Технології MIMO у мережах LTE, їх характеристики та організація.

Лекція 5. Стандарт LTE Advanced. Технології агрегації частот. Координована передача/приймання CoMP. Передача із ретрансляцією. Подвійне з’єднання (Dual Connectivity). Пряме з’єднання (SideLink). Інші інновації стандарту LTE-A.

Лекція 6. Трансивери мереж LTE-A та інтеграція із WiFi. Загальна структура приймання та передавання даних у мережах LTE. Особливості архітектури трансиверів
стандарту LTE-A. Архітектура передавачів терміналів UE при агрегації спектру. Проблема розвантаження мереж мобільного зв’язку та їх інтеграція із мережами WiFi.

Лекція 7. Планування мереж мобільного зв’язку стандарту LTE. Завдання планування та фактори, що слід враховувати. Планування параметрів мереж LTE. Частотне планування мереж LTE. Енергетичний бюджет радіолінії мереж LTE. Оцінка пропускної здатності мережі. Оптимізація мережі LTE. Технології самооптимізації мереж (SON – Self-Optimizing Networks).

Лекція 8. Послуги мереж LTE. Види послуг. Особливості голосових послуг у мережах LTE. Технології WFC (Wi-Fi Calling). Визначення місцезнаходження абонентів мережі LTE. Між машинна взаємодія (M2M) у стандарті LTE. Технології енергозбереження.

Лекція 9. Концепція та головні особливості мереж мобільного доступу 5G. Базові вимоги та головні завдання проекту IMT2020. Архітектура мереж 5G. Частотний ресурс 5G. Широкомасштабні багатоантенні технології (massive MIMO). Гетерогенні мережі. Радіо інтерфейс NR.

4. Тематика практичних занять.

Пр.1. Моделювання радіоканалів СМЗ у середовищі Матлаб (1 заняття).

Пр.2. Моделювання технологій OFDM та F-OFDM у середовищі Матлаб (2 заняття).

Пр.3. Моделювання сучасних методів завадостійкого кодування для мереж СМЗ (2 заняття).

Пр.4. Моделювання технологій MIMO у середовищі Матлаб (3 заняття).

5. Тематика лабораторних занять.

Лабораторна робота №1. Ознайомлення із менеджером сучасних базових станцій (BTS site manager).

Лабораторна робота № 2. Налаштування параметрів передачі базових станцій

Лабораторна робота № 3. Веб інтерфейс Intracom. — Системи мобільного зв'язку нових поколінь

Вирішення проблеми створення систем радіопротидії включає аналіз уязвимості радіоелектронних засобів; оцінювання ефективності завад; прогнозування впливу завад на радіоелектронні системи; комплексного застосування систем радіопротидії - це є метою вивчення дної дисципліни.

Оновні питання, що розглядаються:

Призначення систем радіопротидії. Уязвимість радіоелектронних, оптико-електронних, ергатичних систем. Методи оцінювання ефективності систем радіопротидії. Критерії ефективності радіопротидії. Зони подавлення радіоелектронних засобів завадами.

Методи та засоби радіопротидії. Модифікація середовища розповсюдження сигналів. Дипольні відбивачі. Аерозолі. Плазмові утворення. Удавані цілі. Радіолокаційні пастки. Зниження помітності об`єктів . Застосування протирадіолокаційних матеріалів. Керування розсіюванням електромагнітних хвиль. Зменшення радіолокаційної помітності антенних систем. Зниження помітності об`єктів в оптичному діапазоні. Комплексне застосування методів маскування. Станції активних завад. Станції активних шумових завад. Станції активних імітаційних завад.

Протидія радіоелектронним засобам. Подавлення радіоелектронних засобів пасивними та активними завадами. Подавлення радіолокаційних станцій дипольними відбивачами. Активні завади командним радіолініям, лініям навігації та зв’язку. Створення активних завад РЛС виявлення та супроводу цілей. Створення завад моно імпульсним РЛС. Протидія РЛС з використанням радіолокаційних удаваних цілей та пасток. Активні завади головкам самонаведення. Активні завади РЛС керування. Подавлення багатопозиційних РЛС. Створення протинавігаційного поля радіозавад. Створення активних завад каналам дальності та швидкості. Створення завад радіопідривникам. Подавлення РЛС з активною відповіддю. Засоби оптико-електронного подавлення. Функціональне радіоелектронне ураження. Функціональне ураження електромагнітним випромінюванням. Функціональне ураження спеціальними програмними засобами. Комплексне застосування систем та організація радіопротидії. Принципи комплексування систем радіопротидії.

лабораторних занять є набування студентами досвіду самостійного дослідження впливу навмисних завад на радіоелектронні засоби, визначення зон подавлення та організації радіопротидії.

Цикл лабораторних робіт та виконання курсової роботи надає студентам досвід організації радіопротидії комбінованими завадами; уміння розв’язувати типові завдання щодо прикриття повітряних об’єктів активними шумовими завадами.

Чому це цікаво/треба вивчати? Чому можна навчитися (результати навчання)? Як можна користуватися набутими знаннями і уміннями (компетентності)? — Системи радіопротидії

Адаптивні системи обробки сигналів

Силабуси за спеціальністю 172 - Електронні комунікації та радіотехніка здобуття формальної освіти (диплому), з екзаменом, освітньо-творчої програми , іспанська мова Сторінка2

172 - Електронні комунікації та радіотехніка
Вивчення дисципліни іспанською мовою

×

Інформаційні технології Сільське, лісове, рибне господарство та ветеринарна медицина Інженерія, виробництво та будівництво

Інженерія, виробництво та будівництво

Електронні комунікації та радіотехніка

Інформаційні технології

Кібербезпека та захист інформації Інформаційні системи та технології

Сільське, лісове, рибне господарство та ветеринарна медицина

Агроінженерія

×

Форма навчання

Тривалість навчання

Аудиторні заняття

Рівень навчання

Семестровий контроль

Мова

Освіта

Форма фінансування

Цикл підготовки