SYLABUS^Online

Навігація

Категорії

Фільтри

Фільтри:

Обрані фільтри: Тривалість навчання : семестр Форма навчання: вечірня Рівень навчання: магістр Семестр: 3 семестр

Чому це цікаво/треба вивчати? Чому можна навчитися (результати навчання)? Як можна користуватися набутими знаннями і уміннями (компетентності)? — Математичне моделювання процесів та систем

Курс ОТК є азбукою електро-радіоінженера. Особливість курсу ОТК на РТФ – його адаптація для дослідження інформаційних процесів. Розроблені методи аналізу дозволяють досліджувати кола з електронними компонентами (транзисторами, мікросхемами, багатополюсними елементами), що моделюються керованими джерелами . Курс ОТК дозволяє досліджувати кола як з зосередженими, так і розподіленими параметрами в стаціонарних і нестаціонарних режимах Широко використовується апарат схемних функцій, що був запроваджений фундатором ОТК на РТФ проф. Трохименко Я.К. Студентів також навчають культурі застосування засобів обчислювальної техніки та пакетів прикладних розрахункових програм.

Сама теорія кіл забезпечує вивчення всіх без винятку дисциплін радіотехнічного профілю, що викладаються пізніше (ПЛЕС, “Основи теорії телекомунікацій і радіотехніки”, “Радіоприймальні пристрої”…., тощо ).

Компетенції, що набуті під час вивчення ОТК дозволяють:

виконувати розрахунки електричних та електронних кіл постійного та змінного струму (періодичного та неперіодичного), грамотно складати математичні моделі і використовувати їх для обробки засобами обчислювальної техніки;
розраховувати основні параметри різних типів електронних кіл (коливальні контури, чотириполюсники, багатополюсники, довгі лінії, тощо);
виконувати аналіз кіл у частотній та часовій областях, широко застосовуючи апарат схемних функцій;
формулювати вимоги до елементів електронних кіл, виходячи з їхнього функціонального призначення;
широко застосовувати нароблені досвідом попередників інженерні розрахунки та оцінки;
грамотно підбирати номінали параметрів елементів кола для отримання потрібних характеристик. — Основи теорії кіл

Навчальна дисципліна «Електродинаміка та поширення радіохвиль» присвячена вивченню основних властивостей електромагнітного поля, набуття студентами конкретних знань про поширення електромагнітних хвиль. Студенти навчаються визначати основні характеристики електромагнітних хвиль; формувати електромагнітні хвилі з різними видами поляризації; вимірювати поляризаційні діаграми і визначати за ними поляризацію хвиль; розв’язувати крайові задачі електродинаміки; розраховувати і вимірювати параметри ліній передачі і резонаторів; вимірювати розподіли полів у лініях передачі та резонаторах. Отримані знання та навички після вивчення дисципліни «Електродинаміка та поширення радіохвиль» використовуються надалі в дисциплінах «Пристрої надвисоких частот та антени», «Електронні та квантові пристрої надвисоких частот», «Електромагнітна сумісність радіоелектронних систем», «Антенні системи», «Гібридні та монолітні інтегральні пристрої мікрохвильового діапазону», «Супутникові інформаційні системи», при виконанні курсових та дипломних робіт.

Після засвоєння навчальної дисципліни «Електродинаміка та поширення радіохвиль» студенти мають продемонструвати такі результати навчання:

Знання:

- фундаментальних законів та основ теорії електромагнітного поля;

- методів розв’язку основних задач електродинаміки;

- структури і характеристик електромагнітних полів у вільному просторі, середовищах з втратами, лініях передачі та резонаторах;

- методів вимірювання розподілів полів у хвилеводах і резонаторах.

Уміння:

- розраховувати основні параметри плоских електромагнітних хвиль;

- визначати коефіцієнти відбиття і проходження на межі поділу середовищ;

- розв’язувати крайові задачі електродинаміки для хвилеводів, резонаторів;

- працювати з вимірювальною апаратурою діапазону надвисоких частот.

Досвід:

- формування електромагнітних хвиль із різними видами поляризації;

- вимірювання поляризаційних діаграм для хвиль різних поляризацій;

- проведення вимірювань характеристик хвилеводів і розподілу поля в них;

- експериментального дослідження резонаторів і визначення їх параметрів. — Електродинаміка та поширення радіохвиль

Чому це цікаво/треба вивчати.

1. На сьогодні медичні кількість різновидів медичних засобів діагностики і лікування становить більше 40 000 одиниць. На (95-97) % вини є або повністю радіоелектронними, або частково у своєму складі мають елементи радіоелектроніки.

2. В сучасних умовах медичному радіоелектронному приладобудуванню приділяється значна увага. Це обумовлюється необхідністю рішення глобальної задачі – оснастити заклади охорони здоров’я сучасним медичним обладнанням, приладами і інструментами, насамперед такими: а) рентгенівськими комплексами; б) комп’ютерними томографами; в) ультразвуковою, електронною, ендоскопічною технікою; г) лабораторними аналізаторами; д) системами неперервного спостереження за хворими; е) обчислювальною технікою; ж) засобами малої механізації.

3. Сучасні засоби біомедичної діагностики і лікування представляють собою складні технічні системи і комплекси, які втілюють у собі останні новітні знання і технології, що отримані у різних галузях науки і техніки, насамперед у радіоелектроніці і радіофізиці. Радіофізика і радіоелектроніка як наукові методології одержання інформації про дистантні об’єкти, досягли видатних успіхів у вивченні Космосу, Землі, Океану. Ця інформація є інтегральною, вона відображає основні системні закономірності структури функціонування зазначених об’єктів. В останні десятиліття організм людини також розглядається як радіофізичний об’єкт, створюються відповідні радіоелектронні засоби діагностики і лікування. В результаті взаємодії біологів, радіофізиків, біофізиків, фізіологів, математиків, лікарів і інженерів розвиваються наступні основні напрямки застосування радіоелектронних методів у біології і медицині.

Першим напрямком є використання радіоєлектронних засобів для збору даних про процеси, що відбуваються в організмі. Для цього використовуються як традиційні методи і системи (рентгенографія, електрокардіографія, елекроміографія, електронейрографія, електроенцефалографія, біоімпедансометрія, вимірювання кров’яного тиску, визначення фізіко-хімічного складу біоречовин і газів тощо), так і сучасні методи і засоби томографії (рентгенівської, емісійної, магніто-резонансної, імпедансної), новітні методи і засоби візуалізації, зокрема оптичні, акустичні і імпедансні, функціонального картування організму, методи пасивного зондування (динамічне радіоспостереження у інфрачервоному, видимому і радіодіапазоні, акустотермограія) і ін.

Другий напрямок полягає у створенні систем штучного інтелекту – радників лікаря у постановці діагнозу і виборі найбільш правильних лікувальних процедур. Розвиток цього напрямку обумовлений досягненнями у одержанні різноманітних біологічних сигналів, обробленні їх за допомогою сучасних аналогових і цифрових засобів перетворення сигналів, ЕОМ, розробки пакетів програмного забезпечення, здатних на основі результатів оброблення великих масивів даних, отриманих шляхом багатоканальних вимірювань, видавати діагностичні висновки і рекомендації щодо функціонального стану людини, процедури лікування. Тобто стає завдання розробки і використання експертно-діагностичних і лікувальних систем.

Третій напрямок полягає у тому, що за допомогою радіоелектроніки створюються потужні силові поля, які використовуються для лікування ряду захворювань. У цьому разі ці поля мають діяти на організм бажано найбільш локально різними видами енергії. Цей етап пов’язаний насамперед з використанням техніки електромагнітних хвиль широкого діапазону (оптичного – від ультрафіолетового до інфрачервоного, радіодіапазону – від терагерцового до дециметрового і метрового), електричних, магнітних, акустичних і механічних полів. Є велика кількість публікацій, у яких відображено результати багаточисельних досліджень щодо механізмів біологічної дії різноманітних полів, розроблено методики лікування, створено відповідні технічні засоби.

Четвертий напрямок полягає у електронному моделюванні різноманітних процесів, що відбуваються у організмі людини. Організм людини, як і інших біологічних об’єктів, є складною багатоієрархічною динамічною системою з численними колами зворотного зв’язку. Його стійкість (підтримання гомеостазу) забезпечуються неперервним функціонуванням різноманітних фізіологічних систем. Варіації фізіологічних параметрів організму призводять до змін фізичних параметрів біологічних тканин: температури, діелектричної проникності, магнітної сприйнятливості, електричного імпедансу, потенціалів, струмів тощо. Функціональна динаміка організму відображується у вигляді динамічних розподілів зазначених фізіологічних параметрів, інформація про які, у свою чергу, в реальному масштабі часу відображується у динаміці фізичних полів і випромінювань організму. Це випромінювання таких видів: інфрачервоне, мікрохвильове, акустичне, оптичне, електричне, магнітне. Крім того, параметрично модулюються зовнішні поля і випромінювання, насамперед природні геомагнітні, електричні і світлові. Моделювання цих процесів розвинутими і поширеними методами радіоелектроніки і радіотехніки є дуже ефективним методом вивчення біологічних процесів і явищ.

П`ятий напрямок полягає у використанні методів та засобів радіоелектроніки для створення і функціонування штучних органів, здатних відновити функціонування втрачених органів і систем людини (кінцівок, водіїв серцевого і інших ритмів, штучного ока, вбудованих чипів тощо).

Чому можна навчитися (результати навчання). Як можна користуватися набутими знаннями і уміннями (компетентності).

Мета навчальної дисципліни. Метою вивчення дисципліни є ознайомлення і вивчення принципів побудови і особливостей роботи радіоелектронних медичних систем комплексів, основними процесами, на яких заснована дія цих засобів.

Основні завдання навчальної дисципліни. Протягом вивчення дисципліни вирішуються такі завдання:

вивчення основних фізичних принципів та особливостей побудови і дії радіоелектронних медичних пристроїв та систем;
розгляд призначення та структури основних радіотехнічних пристроїв та процесів, що в них відбуваються;
практичне засвоєння методів розрахунків радіоелектронних медичних пристроїв, систем та комплексів;
вивчення методики та одержання навичок експериментального дослідження характеристик функціональних елементів радіоелектронних медичних пристроїв, систем і комплексів.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти після засвоєння навчальної дисципліни мають продемонструвати такі результати навчання:

знання:

щодо застосовування радіоелектронних методів та радіоелектронних пристроїв і систем і комплексів у біології і медицині;
фізичних принципів та особливостей побудови і дії радіоелектронних медичних пристроїв, систем і комплексів;
призначення та структури основних радіоелектронних медичних пристроїв, систем та комплексів, процесів, що в них відбуваються;
властивостей і основних медико-технічних характеристик радіоелектронних медичних пристроїв, систем та комплексів;
методів розрахунків та методик застосування радіоелектронних медичних пристроїв, систем та комплексів.

уміння:

розраховувати режими роботи основних вузлів радіоелектронних медичних пристроїв;
складати функціональні та структурні схеми радіоелектронних систем та комплексів для забезпечення методик біологічних та медичних досліджень.

досвід і навички:

- експериментального дослідження характеристик основних елементів радіоелектронних медичних пристроїв, систем і комплексів в цілому.

У підсумку вивчення дисципліни РМС студенти повинні вміти обґрунтовувати фізичні основи дії сучасних радіоелектронних медичних діагностичних та лікувальних пристроїв, систем та комплексів, ставити завдання по розробці структури таких засобів, розробляти радіоелектронні медичні системи і комплекси, виконувати розрахунки їх основних вузлів і апаратури в цілому. — Радіоелектронні медичні системи і комплекси

В курсі " Основи теорії телекомунікацій і радіотехніки" розглядаються теорія сигналів і різноманітні радіотехнічні кола.

Після проходження курсу студент отримає знання про:

Теорія детермінованих керувальних та радіо сигналів.
Спектральний, операторний та кореляційний аналіз сигналів.
Лінійні перетворення аналогових сигналів.
Аналіз та розрахунок генераторів гармонічних коливань.
Теорія дискретизації сигналів.
Нелінійні та параметричні кола та процеси в них.
Пристрої, побудовані за допомогою нелінійних перетворювачів сигналів.

Знання, отримані в цьому курсі, дозволять слухачам:

Використовувати та обраховувати будь-які сигнали;
Розраховувати реакцію радіоелектронних пристроїв на дію сигналів різної форми;
Розраховувати режими роботи основних пристроїв підсилення та перетворення сигналів;
Виконувати розрахунки нелінійних радіоелектронних кіл;
Експериментально досліджувати характеристики радіоелектронних пристроїв. — Основи теорії телекомунікацій і радіотехніки. Частина 2. Сигнали та процеси в радіотехніці

Чому це цікаво/треба вивчати? Чому можна навчитися (результати навчання)? Як можна користуватися набутими знаннями і уміннями (компетентності)? — Антени

Метою кредитного модуля є формування у студентів здатностей:

Аналізувати дискретні системи та їх структури;
Проектувати лінійні цифрові фільтри;
Визначати основні характеристики дискретних сигналів;
Використовувати основні методи спектрального аналізу дискретних сигналів;
Проектувати дискретні системи з обробленням сигналів на кількох швидкостях. — Цифрове оброблення сигналів

Чому це цікаво/треба вивчати? Чому можна навчитися (результати навчання)? Як можна користуватися набутими знаннями і уміннями (компетентності)? — Схемотехніка. Частина 2. Аналогова схемотехніка

Основною метою викладення цієї дисципліни полягає у наданні студентам усвідомлення відповідальності за особисту та колективну безпеку та здатностей для її оцінки і забезпечення на робочих місцях і у підрозділах під час майбутньої професійної діяльності на первинній посаді, а також формування та набуття студентами компетентностей, знань, умінь та навичок, необхідних для здійснення їх професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій (аварій, пожеж тощо), які можуть привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарської діяльності під час виконування обов’язків технічних фахівців в галузі електроніки та телекомунікацій або операторів радіо- та телекомунікаційного устаткування. — Охорона праці та цивільний захист

Курс «Економіка і організація виробництва» є базовою загальноекономічною дисципліною для майбутніх фахівців – інженерів, оскільки охоплює усі ключові розділи прикладної економіки, організації та забезпечення ефективного господарювання на рівні підприємства.

Предмет дисципліни включає вивчення теорії і практики господарювання на рівні підприємства в ринкових умовах; конкретних форм та методів господарювання; принципів формування та використання виробничого потенціалу; взаємодію всіх видів ресурсів; організацію і ефективність господарської діяльності підприємства.

Метою кредитного модуля є формування у студентів економічної складової професійної підготовки майбутніх фахівців, яка інтегрує їх здатності: здатність працювати в команді.

Згідно з вимогами навчальної програми студенти після засвоєння навчальної дисципліни мають продемонструвати такі результати навчання: знання основних відомостей щодо організації виробництва, експлуатації та маркетингу телекомунікаційного і радіотехнічного обладнання; вміння застосовувати міжособистісні навички для взаємодії з іншими людьми та залучення їх до командної роботи. — Економіка та організація виробництва

Предмет навчальної дисципліни – сукупність норм права, що регулюють суспільні відносини відображені у законодавстві, правовій доктрині та судовій практиці та, які пов'язані зі створенням, охороною результатів інтелектуальної творчої діяльності та захистом прав на них.

Метою навчальної дисципліни є підготовка фахівця, який має базові компетенції з права інтелектуальної власності, зокрема щодо законодавства та системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, їх критеріїв правової охорони та строків чинності майнових прав, оцінки, комерціалізації, та договірних способів розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності та захисту прав інтелектуальної власності, створення об’єктів інтелектуальної власності, здійснення патентних досліджень за базами даних Укрпатенту, регіональних відомств та Всесвітньої організації інтелектуальної власності, набуття прав (державна реєстрація прав) на об’єкти права інтелектуальної власності.

Метою навчальної дисципліни є формування у студентів компетентностей:

Здатність генерувати нові ідеї (креативність).
Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.
Здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня (з експертами з інших галузей знань/видів економічної діяльності). — Інтелектуальна власність та патентознавство. Патентознавство та набуття прав

Чому це цікаво/треба вивчати.

1.1. Мета навчальної дисципліни. Метою вивчення дисципліни є формування у студентів знання основ підготовки, організації і проведення наукових досліджень, оформлення і захисту їх результатів.

Зокрема надати студентам таких знань, які в рамках їхньої інтегральної компетентності забезпечать здатність розв’язувати складні задачі і проблеми в галузі радіотехніки і телекомунікацій, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій, які характеризуються невизначеністю умов і вимог.

1.2. Основні завдання навчальної дисципліни:

вивчення основних понять і визначень, які становлять суть наукових досліджень, історичних аспектів і закономірностей розвитку науки і наукової діяльності;
вивчення особливостей планування, організації та проведення наукових досліджень;
ознайомлення з системами пошуку, збереження та оброблення науково-технічної та патентної інформації;
вивчення методики та правил оформлення та захисту результатів науково-дослідних робіт.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти після засвоєння навчальної дисципліни мають продемонструвати такі результати навчання:

знання:

щодо застосовування методів наукових досліджень;
історії розвитку світової науки, суті, періодів і вплив на розвиток суспільства науково-технічних революцій;
особливостей, психології та етичних норм у науці;
щодо різновидів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, особливостей організації їх виконання, умов і джерел фінансування;
щодо визначення актуальності теми та формування мети і задач наукових досліджень, критеріїв визначення наукової новизни та практичної доцільності і соціальної значущості їх результатів.

уміння:

проводити літературний пошук за тематикою обраного напрямку наукових досліджень з метою формулювання мети, задач, предмета і об’єкта та вибору методів наукових досліджень;
планувати проведення наукових досліджень в рамках тематики випускної роботи магістра;
обґрунтовувати структуру і суть розділів магістерської дисертації;
виконувати наукові дослідження в рамках дисертаційної роботи магістра.

досвід і навички:

- підготовки, оформлення та захист магістерської дисертації, оформлення наукових статей у фахові видання та доповідей на наукові конференції.

У підсумку студенти мають отримати такі компетентності. — Наукова робота за темою магістерської дисертації. Частина 1. Основи наукових досліджень

Спецкурс радіотехнічних вимірювань фізичних величин в науково-експериментальних дослідженнях

Метою навчальної дисципліни є формування здатностей розуміти структуру та основи реалізації програмованої логіки; розуміти синтаксис та правила мов опису моделей цифрових пристроїв HDL; розуміти відмінності структурного та поведінкового стилів опису цифрових пристроїв; розуміти потребу та можливості тестування моделей цифрових пристроїв засобами HDL; створювати моделі цифрових пристроїв комбінаційного типу на HDL; створювати моделі цифрових пристроїв послідовнісного типу на HDL; створювати моделі складних ієрархічних проектів цифрових пристроїв та виконувати їх автоматичне тестування.

Вивчення дисципліни забезпечує знання основ реалізації програмованої логіки; синтаксису та правил опису моделей цифрових пристроїв на HDL; можливостей та потреби тестування (автоматичного тестування) моделей цифрових пристроїв на HDL; концепції опису складних ієрархічних цифрових систем засобами опису апаратури HDL; уміння формулювати та розуміти специфікацію (технічне завдання) на розробку цифрових пристроїв; створювати проекти в середовищі автоматичної розробки моделей цифрових пристроїв на HDL; реалізовувати ієрархічні проекти складних цифрових систем; виконувати оптимізацію моделей цифрових пристроїв за різними критеріями; досвід проектування та реалізації цифрових пристроїв на ПЛІС; створення та тестування моделей цифрових пристроїв засобами мов опису апаратури HDL. — Проектування цифрових пристроїв на ПЛІС

У традиційній радіотехніці під сигналом звичайно розуміли деяку функцію часу, що знімається із виходу антенного пристрою. З цього етапу власне й починалося те, що нині називають прийманням та обробленням сигналів. При цьому завдання формування направленості антени, придушення завад сторонніх джерел, тощо, вирішувалось в антенній частині приймальної системи методами традиційної антенної техніки та не відносилися до сфери цифрового оброблення сигналів (ЦОС).

В наш час вже давно стало зрозумілим, що значно ефективніше розглядати сигнал як функцію не тільки часу але й просторових координат точок його приймання, наприклад, датчиків деякої антенної решітки (АР). Таким чином, просторово-часове оброблення (ПЧО) сигналів - це сукупність дій, що виконуються над сигналами по виходу АР з метою виділення корисного сигналу на тлі шумів і завад, які створюються як у самій приймальній системі, так й сторонніми джерелами випромінювання. При цьому завдання оброблення сигналів розглядають як єдиний процес, що враховує властивості полів сигналів і завад у просторі та часі та має результатом виділення потрібної корисної інформації.

Саме так працює більшість сучасних систем приймання сигналів, які забезпечують, наприклад, роботу систем мобільного зв'язку (СМЗ), радіолокації, радіонавігації, гідроакустики, тощо. Сфери застосування та актуальність методів цифрової ПЧО з часом невпинно зростають по мірі розвитку, з одного боку, засобів ЦОС, з іншого - зростанням складності та підвищенням вимог до функціональності та ефективності прикладних радіосистем. Зокрема, важливим напрямком застосування ідей та методів ПЧО стали за останні 10 років багатоантенні MIMO-системи, в яких у нерозривній єдності розглядаються вже не тільки завдання приймання сигналів, але й їх передачі. Так, у системах мобільного зв'язку 5G, що починають активно розгортати у передових країнах світу, MIMO-системи взагалі займають одне з головних місць у загальній ієрархії систем та саме вони у великій мірі визначають ефективність СМЗ у цілому.

Отже, метою викладання дисципліни "Просторово-часове оброблення сигналів та MIMO-системи" є набуття знань з теорії ПЧО та практичних навичок з їх проектування, моделювання та аналізу ефективності. — Просторово-часове оброблення сигналів та MIMO-системи

Метою навчальної дисципліни "Програмний інтерфейс Linux" є формування здатностей розуміти структуру та особливості ОС Linux; розуміти синтаксис та правила команд керування ОС; розуміти файлову систему та ієрархію прав доступу; розуміти потребу та можливості базових операцій в ОС Linux; створювати програмне забезпечення з можливістю обміну даними на рівні різних програмних інтерфейсів ОС Linux. — Програмний інтерфейс Linux

Не дивлячись на бурхливий розвиток цифрового оброблення сигналів зберігається необхідність використання елементів аналогової техніки під час розробки та обслуговування радіоелектронної апаратури. Одним з найрозповсюдженіших елементів для аналогового оброблення сигналів є операційні підсилювачі. Вони різноманітні за призначенням, типом та особливостями застосування. Фактично операційні підсилювачі можна зустріти будь де. Тому засвоєння навиків роботи з операційними підсилювачами є важливим для майбутніх спеціалістів. Під час вивчення курсу студенти ознайомляться з внутрішньою структурою операційних підсилювачів, їх основними параметрами і типами. Велика увага приділяється принципам роботи та розрахунку різноманітних схем на операційних підсилювачах та моделюванню їх роботи. Лабораторні роботи поділяються на дослідження схем на макетах та лабораторному комп’ютерному практикуму.
.tb_button {padding:1px;cursor:pointer;border-right: 1px solid #8b8b8b;border-left: 1px solid #FFF;border-bottom: 1px solid #fff;}.tb_button.hover {borer:2px outset #def; background-color: #f8f8f8 !important;}.ws_toolbar {z-index:100000} .ws_toolbar .ws_tb_btn {cursor:pointer;border:1px solid #555;padding:3px} .tb_highlight{background-color:yellow} .tb_hide {visibility:hidden} .ws_toolbar img {padding:2px;margin:0px} — Схемотехніка на операційних підсилювачах

Ергономіка – наука, що вивчає різні предмети, що знаходяться в безпосередньому контакті з людиною в процесі її життєдіяльності. Її ціль — розробити форму предметів, які були б максимально зручними для людини.

На сучасному ринку електронних пристроїв ергономіка та дизайн нерозривно пов'язані між собою. Оскільки користувач обирає пристрій не тільки за ціною, функціональністю та зручністю, але і за дизайном. Сьогодні зовнішній вигляд пристрою відіграє дуже важливу роль.

Саме тому при проектуванні РЕА необхідно враховувати ЕРГОНОМІКУ та ДИЗАЙН.
В той час як дизайн — спрямований на естетичні вподобання користувача, ергономіка — міждисциплінарна наука, що черпає знання з цілого ряду наук, таких як інженерна психологія, конструювання, антропологія, антропометрія психологія праці та багато інших. — Ергономіка та дизайн

Система «людина — машина», або ергати́чна систе́ма — система, складовим елементом якої є людина-оператор (або кілька людей-операторів). Принципова відмінність поняття ергатичності від ергономіки в тому, що в ергатичних системах головна роль прийняття рішення та/або керування системою припадає на людину (але при проектуванні ергатичних систем обов'язково враховується ергономічність). Тобто система не може функціонувати без людини.

Дисципліна направлена на вивчення фізіологічних особливостей людини з метою проєктування системи керування таким чином, щоб вона була максимально зручна для людини-оператора. Розглядаються принципові переваги людини над машиною, етапи та принципи розробки ергатичних систем. — Ергатичні системи

Метою навчальної дисципліни є підготовка фахівця, який має базові компетенції з побудови системи обміну даними та формування сигналів керування виконавчими механізмами з використанням мікрокомп’ютерів.

Розділ 1. Основи роботи та налагодження операційної системи мікрокомп’ютера на ядрі Linux

Тема 1. Основні команди для ОС на ядрі Linux.

Тема 2. Мережеві налаштування мікрокомп’ютера Raspberry Pi.

Тема 3. Використання GPIO для взаємодії мікрокомп’ютера з зовнішніми пристроями.

Розділ 2. Використання мови програмування Python на мікрокомп’ютері

Тема 4. Основні елементи мови Python.

Тема 5. Розробка програмного забезпечення для отримання даних з сенсорів.

Тема 6. Розробка програмного забезпечення для формування сигналів керування. — Мікрокомп’ютерні вбудовані системи радіокерування

При дослідженні різних фізичних і технічних задач часто доводиться зустрічатися з явищами особливого типу, які прийнято вважати випадковими. Випадкове явище - це таке явище, яке при неодноразовому відтворенні одного і того ж досвіду протікає щораз дещо по-іншому.

На практиці все сигнали, які призначені для передачі інформації, носять випадковий характер. Не торкаючись специфічних особливостей, які є характерними для окремих галузей радіотехніки (радіозв'язок, радіолокація, радіонавігація, телекомунікація та ін.), треба відмітити наявність великої кількості чинників випадкової природи, які дуже сильно впливають на функціонування радіотехнічних систем.

Вивчення теорії ймовірностей дає необхідну базу знань для вирішення таких задач, як задача фільтрація в радіотехніці (розпізнавання корисного сигналу на тлі завад), виявлення і розпізнавання образів (об'єктів) в системах спостереження, підвищення достовірності прийняття рішень в системах керування, задача оцінка характеристик телекомунікаційних мереж, оцінка і підвищення надійності систем і ін. — Теорія ймовірностей в телекомунікаціях та радіотехніці

2.5 кредити — Конструкції антен радіолокаційних і радіонавігаційних систем

Мета курсу - підготувати студентів вміти розробляти вбудовані системи на основі ОС Linux на недорогих, але потужних платформах на основі Arm процесорів, включаючи розробку драйверів клієнтських периферійних пристроїв різного призначення за допомогою стандартних програмних засобів. — Операційні системи вбудованої радіоелектроніки

Передавання інформації в радіотехнічних системах. Радіопередавальні пристрої різних призначень, діапазонів довжин хвиль та потужностей є найважливішою складовою технології передавання інформації в радіотехнічних системах. Теорія та техніка проектування радіопередавачів, особливості їх роботи з частотною, фазовою та цифровою модуляцією, методи вимірювання параметрів передавачів та їх налаштування є предметом вивчення дисципліни. Реалізація генераторної та підсилювальної функції в діапазоні частот від 1 до 300 ГГц потужністю від одиниць Вт і вище із застосуванням електронно-вакуумних приладів: клістронів, магнетронів, ламп прямої і зворотної хвилі. Викладаються розрахунки схем та режимів генераторів на вакуумних приладах, вказуються шляхи підвищення їх ефективності та КПД.

Особлива увага приділяється розробці як структурної схеми передавача в цілому, так і окремих його вузлів, в тому числі застосування синтезаторів частоти. Розглядаються процеси керування коливаннями високої частоти радіопередавачів (амплітудна модуляція; кутова модуляція; формування сигналів з цифровою модуляцією). — Передавання інформації в радіотехнічних системах

Каталог силабусів протягом семестру, вечірня форма навчання, магістерського рівня підготовки, 3 семестр Сторінка4

Вечірня форма навчання передбачає відвідування аудиторних занять у вечірній час, після основної роботи.

Другий магістерський рівень підготовки.

3 семестр

×

Інженерія, виробництво та будівництво

Інженерія, виробництво та будівництво

Електронні комунікації та радіотехніка

×

Форма навчання

Тривалість навчання

Аудиторні заняття

Рівень навчання

Семестровий контроль

Мова

Освіта

Цикл підготовки